Цього року ми знову святкуватимемо Купала.
Організаторами є Оля Кузнечик, Гот і я.
Орієнтовна дата проведення 5-6 липня.
Буде діяти допуск по костюму: мінімум для дівчат - слов"янська сорочка, для хлопців - сорочка і штани. Особи без костюму допущені не будуть.
Всіх гостей прошу надсилати заявки на форум.
Святкування починається з того, що дівчата збираються купками на горбочку. Співають:
Посаджу я вербу,
Сама сяду зверху.
На вербі сиджу, гукаю,
Дівчат на Купайла скликаю.
Котра не вийде на Купала,
Бодай вона хлопця не знайшла!
Котра не вийде на Купала,
Щоб вона сіла та не встала!
Щоб вона сіла колом, колом,
Щоб її везли волом, волом!”
Щоб вона сіла та не встала,
Котра не вийде на Купала!
Вінки
Потім гуртами йдуть до лісу та в поле збирати квіти для вінків. Найголовніше зілля для вінків — це барвінок. Отож з лісових збирають для вінків таке зілля: барвінок, ромен-зілля, буркун-зілля, материнку, чебрець, нечуй-вітер, братки; з польових: волошки, мак, сокирки, колоски хлібних зел; з городніх — любисток, м’ята, чорнобривці, ласкавці та кудрявці.
Зібравши досить різних квітів сідають колом і плетуть. Кожна дівчина мусить сплести по два вінки. Ніхто з хлопців не повинен бути при вінкоплетінні. Вони збираються окремо, щоб це не було помітно для дівчат, роблять ляльку Ярили, жартують про “своїх” дівчат і ждуть, коли вже дівчата закінчать.
При вінкоплетінні співають:
Ой летіла пава, серед яра впала.
Там Маруся Іванкові кутаси в’язала.
Нав’язала йому 24 гудзи,
А він її за то дав мірку кукурудзи.
Мірку кукурудзи, ще й півкорця проса,
Купи собі черевики та не ходи боса.
Як ти ції сходиш, то я другі куплю!
Та нікому не кажи, що я тебе люблю.
А я тебе люблю, та й любити буду,
Та ж по правді говорю, сватати не буду!
А коли дівчата вже сплели вінки, решту зілля кидають у воду, а чи розтрушують по галявині у лісі.
Далі провадився своєрідний хоровод з вінками: кожна дівчина тримає два вінки, в кожній руці… Повільно йдуть одна за другою, держачи вінки вгору до сонця, не озираючись, щоб "відьма не наздогнала". Співають пісень та несуть із собою вершок черешні, вишні, верби, яблуні чи клена — гільце. Співають:
Івана Купала (3 рази)
Папороть цвіте
Івана Купала (3 рази)
Багаття золоте
Біля лісу річка
Чистая вода
Бавляться русалки
Врода молода
Івана Купала (3 рази)
Папороть цвіте
Івана Купала (3 рази)
Багаття золоте
Лісова красуня
Мавка там співа
Обережно хлопці
Місяць виграва
Наше Купайло з Верби з Верби
А Ти Іване прийди-прийди
Бо як не прийдеш на Купайла
То вийде з Тебе Душа й Пара
Наше Купайло із Гилляки
А Наші Хлопці роззявляки
Бо якби Вони за нас дбали
То б нам Купайло вирубали
Наше Купайло з Верби з Верби
А ти Іване прийди-прийди
Наше Купайло убирати
Милу Дівчину вибирати.
Гільце
Приходять на галявину. Встановлюють гільце в землю, оздоблюють польовими та городніми живими квітами, зокрема любистком, рожами, м’ятою, барвінком, братками. На вершечку настромлюють невеличкий віночок з барвінку. Непомітно в кількох місцях прив’язують жагучу кропиву та колючі будяки. Тоді дівчата сідають колом і співають купальських пісень.
Летіли гуси рядком-рядком,
Тай закричали усі гуртком:
- Ой на Купала підметено,
Ще й барвіночком заплетено.
Чого ж барвінку не стелишся?
Чому Іванку не женишся?
-Я ще зелений стелитися!
Я ще молодий женитися!
- Чому, рутонько, вгору не йдеш?
Чому, дівчино, заміж не йдеш?
- Я ще зелена вгору піду,
Я ще молода, заміж піду!
Сьогодні Івана, завтра Купала.
Купала на Йвана (повторюється після кожної стрічки)
А у Івана сестра Мар’яна.
Ой ви, дівочки, всі ви Мариночки,
А вночі у річки грають русалочки.
Дівка Маринка утопилася,
Плаття синеньке замочилося.
Як купався Денис, то на кладці завис,
А як купався Іван, то прийдеться і нам.
Живий вогонь
У цей час хлопці тихцем здобувають живого вогню. Розкладають ці вогні лише здорові хлопці, що не мають ніяких вад і вважаються за порядних, нічим лихим не заплямованих. Спочатку в землю вбивають довгу жердину, вішають зверху кошик, а навколо жердини накладають різний хмиз. І коли вже вогонь освітив місце святкування, хлопці роздивляються дівчат і умовляються, хто яку дівчину буде ловити. Після цього колом тихо-тихо розходились і обступали дівочий хоровод з гільцем. Дівчата наче цього не помічають і не дивляться в бік хлопців.
Дівчата водять хоровод навколо гільця:
Навкруг Мареноньки
Ходили дівоньки
Стороною дощик іде,
Стороною, та й на цвіт калини червоний.
Як на річці хвиля,
На долині роса
Долиною дощик іде
Долиною, та й на наш барвіночок зелений.
Як на небі Сонце,
Так на морі хвиля
Стороною дощик іде
Стороною, та й на нашу рутоньку червону.
Як на горі жито,
При долині просо,
Долиною дощик іде,
Долиною, та й на наше житечко зелене.
Сьогодні Купала,
Сьогодні Купала.
Рано-вранці сонце зійшло
Рано-вранці та й на мою рутоньку червону.
Хлопці вриваються до дівчат з усіх боків; вони намагаються схопити гільце, видерти його з рук дівчат. Дівчата не дають 2 рази, на 3 раз пускають…
Під час першого разу дівчата співають:
Огірочки зеленесенькі,
Наші хлопці молодесенькі,
Огірочки жовтяки, жовтяки,
Женітеся парубки, парубки.
Як не будете женитися,
Будуть люди з вас сміятися.
Огірочки жовтяки, жовтяки,
Женітеся парубки, парубки.
На другий раз співають:
Ой на городі лопух, лопух.
Бодай вам, хлопці живіт всім спух.
Ой нехай пухне, нехай знають,
Нехай гіллячко не ламають.
Потім дівчата розбігаються в усі сторони, відламуючи по шматочку-гілочці з гільця… Хлопці їх ловлять, — кожен намічену ним завчасно дівчину, — і несуть до води. Дівчина, яку спіймали, мусить віддати вінок і домовитись з хлопцем, який її спіймав про викуп, на який той погодиться, або ж хлопець заносить її у річку.
Потім гуртуються хлопці й дівчата так, що кожний хлопець бере за руку “свою” дівчину, стають у коло навколо багаття, стовбур від гільця кидають у вогнище, йдуть за сонцем і співають купальських хороводних пісень:
Ой там рано-вранці, ой там на Купала,
З-за хмароньки Сонце встає.
Воно в річці золотії косоньки купає.
Як воно скупалось, тоді причесалось,
До місяця промовляє:
"А чи в тебе, ясний місяченько, паронька є?"
"Є в мене Зірниця, небесна дівиця,
Зі мною розмовляє".
Нехай Сонце своїм проміннячком усіх гріє.
Далі вибирається Купала. Всі хлопці стають у ряд і виставляють вперед праву руку. Кожна дівчина вішає свій вінок на руку тому хлопцеві, якого вважає гідним. При цьому примовляє:
Гой Купало-Купалочку,
Тобі даємо по віночку,
А як будем си вертати,
То їх будем забирати.
Той хлопець, у якого на руці буде найбільше вінків, стає Купало. Йому одягають сплетений напередодні пояс. Далі хлопці віддають дівчатам вінки. Ті дівчата, які обрали Купалу, стають перед ним на коліна, він кожній на голову кладе вінок. Тих дівчат, чиї вінки Купала переплутав, він несе до води – мити ніжки (при цьому за першим разом приносить требу водяному). Поки якась дівчина миє ніжки, хтось ховає її взуття. Купала його шукає, потім переносить босу дівчину через вогонь (сушить ніжки) і взуває.
Після цього всі стають у коло, пускається братина, Купала приносить требу стихіям, співають пісні:
Сяяла зіронька сяяла,
З ким же Віруню ти стояла?
З тобою, Іванку, з тобою,
Під твоїм кожухом з вовною,
Під твоїм кожухом з рукавом,
З тобою, Йванку, із соколом.
Ой на Купала, на Купала
Там ластівочка купалася,
На бережечку сушилася.
Дівка Яринка журилася,
Що ще рушничків не напряла,
А вже Богданка сподобала
Опісля обирається Відьма. Людина, у якої є Купальський попіл хизується, що може відьму впізнати. Відьма просить у нього: «А віддай мені те, що у тебе є». Так впізнають відьму. Так впізнають відьму. Співають:
На Івана на Купайла
Ходила Відьма по Яйла
На Дуб лізла Кору гризла
З Дуба впала Зілля копала
З Дуба впала Зілля копала
Своїх Діток научала
Робіть Дітки як я Мати
Щоб уміли чарувати
Відьмі зав’язують очі, і вона намагається когось упіймати. Перші двоє спіймані вважаються міченими – їх вводять по коляно у воду, де вони роблять поклон водяному, щоб той очистив їх від чар своєї дочки Відьми. Поки все це відбувається, Відьма намагається втекти і кинути попіл у вогонь, але її ловлять.
Обирається Лада. Їй зав’язують очі і ставлять в центр кола із хлопців. Там вона із заплющеними очима обирає собі Леля. Після цього всі разом стають у коло, Лада знову в центр. Біля Лади всі дівчата складають свої вінки, при цьому до трьох з них прив’язують червону стрічку. Всі співають:
А за нашим садом три місяці рядом
Ой яворе-явороньку зелененький!
Перший місяць ясний – Костичок прекрасний,
Другий місяць ясний – Петричок прекрасний,
Третій місяць ясний – Ігор наш прекрасний.
А за нашим садом три зіроньки рядом.
Перша зірка ясна – Ганнуся прекрасна,
Костичок із нею пішов зілля рвати.
Друга зірка ясна – Юленька прекрасна,
Петричок із нею пішов зілля рвати.
Третя зірка ясна – Оксанка прекрасна.
Ігор наш із нею пішов зілля рвати.
Коли називають ім’я дівчини, вона підходить до Лади, і та одягає їй на голову вінок. Далі ця дівчина бере за руку хлопця, який їй випав у пісні, і стає у зовнішнє коло. Якщо потрапить вінок із стрічкою – цього року у парі ходитиме.
Після цього через багаття стрибає Купала, збиває старий кошик з жердини, а потім стрибають «божественні» пари. Всі співають:
Лада-Лель.
Ведуть хоровод:
Ой на Купало наметено,
Там барвіночком обплетено.
Ой там парубки збиралися,
На мед на вино складалися.
А той Богданко найбільше дав,
Собі дівчину найкращу взяв.
Хтось із дівчат непомітно перевертає Ярилу. Дівчата голосять:
…”Помер він, помер!
Не встане він більше!
Ой, як же нам розлучатися з тобою?
Що за жизнь, коли нема тебе!
Підіймись хоч на часочок!
Та він не встане й не встане!”
Потім дівчата йдуть. Хлопці ж несуть Ярилу топити. По дорозі їх перестріває Бер кудлатий.
- Ви, гості незвані, куди йдете? Кого несете?
- Несемо Ярилу самого!
- А що з ним сталось?
- Та помер Ярило?
- Як же це трапилось?
- Та дівки наші його заморили!
Бер вимагає відкупу – лише після цього пропускає хлопців до види. Далі хлопці несуть на хустці гой до багаття і спалюють, після цього частують його пивом і міцним словом.
В цей час дівчата водять хоровод, грають у дівчачі ігри, подалі від хлопців, співають пісень.
Потім дівчата ідуть до вогнів, до хлопців. Тут тричі з піснями хороводом обходять вогонь і підходять до річки, до води. Провідниця від імені всіх стає над водою й промовляє:
“Як вода швидко йде, так аби я швидко віддалася; як сонцю всі люди радіють, так щоб і мною раділи; як вітер шпарко віє, так аби до мене швидко свати їхали; як любить масюнька дитинка свою мамку й гине за нею, так аби парубки гинули за мною…”
Кожна дівчина якось позначає свій вінок, ставить його на плотик, кріпить всередині лучину, запалює її і пускає на воду. Співають:
Чий же то віночок плине по воді?
Ой Дана-Дана, поміж берегами.
То моєй Яринки віночок пливе.
Ой Дана-Дана, у бистрій водиці.
Пливе по долині у траві зеленій.
Ой Дана-Дана, у траві зеленій.
Не потопай, вінку, зелений барвінку.
Ой Дана-Дана, Купайло-Дана.
Заплету віночок, заплету шовковий
На щастя, на долю, на гарнії брови (2 р.).
Тай пущу віночок на биструю воду
На щася, на долю, на милого вроду (2 р.)
Ой полинь, віночок, прудко за водою
На щася, на долю милого зі мною (2 р.)
Ой поплив віночок тихо за водою,
Серденько дівоче забрав із собою (2 р.)
Ой пливи, віночку, та по синій хвилі,
До тієї хати, де живе мій милий (2 р.).
Хлопці уважно стежать. Потім хлопці ловлять вінки «своїх» дівчат. Якщо піймають, дівчата мусять їх поцілувати... Поки хлопці ловлять вінки, дівчата співають:
Хто віночка пойме, той дівоньку возьме,
Хто вінка дістане, то той моїм стане!
Потім всі ідуть парами до вогнищ.
Спочатку стрибають через вогонь хлопці по старшині один за одним.. Коли перестрибали всі хлопці, тоді починають стрибати попарно, хлопець з дівчиною. Перестрибнули вдало, вогню не зачепили, не спіткнулися — поберуться й щасливо житимуть.
У мене питання а де ми його будем святкувати якщо не секрет.
__________________
Застыв на ветру, у синего льда
Я скоро умру, уйду навсегда
Я верил тебе, а сейчас я верю судьбе
Свет погас, и солнце зашло тогда навсегда
Івана Купала
