"Кубок Тамерлана" -2012, м. Суми

[Оля Кузнечик]

Вже традиційною стала участь вінницьких бійців у щорічному турнірі «Кубок Тамерлана», який проходить в Сумах. Нажаль цього року я була єдиним представником нашого клубу, хто доїхав до міcця призначення. Завдяки реформуванню Укрзалізниці шлях виявився довгим і тернистим: спочатку електричка до Києва, потім очікування на вокзалі, а далі – незбутня ніч в мікроавтобусі sprinter.
На ранок, приїхавши до Сум, сповнені ентузіазму і бадьорості бійці оточили кавові автомати, після чого почали готуватись до турніру. Всього зібралося близько 40 бійців, переважну більшість з яких можна назвати давніми знайомими. В контексті останніх тенденцій розвитку історичного фехтування України, дивним було те, що я виявилася єдиною дівчиною-учасницею змагань.
Після недовгого відкриття почалася номінація «Щит-меч», всього було організовано 9 груп по 4-5 бійців, моя була восьмою, тому можна було не поспішати. Серед опонентів було двоє бійців з Сум та один представник Донецька. Мій перший бій був проти сумчанина на прізвище Рудь. Цього хлопчину сміливо можна назвати справжнім важковаговиком, тому я завчасно налаштувалася жорстку боротьбу і приготувалася міцно стояти на ногах. Втім, мій суперник в бою поводив себе як джентльмен і не користувався перевагою у вазі, обравши варіант «чистого» фехтування. Мабуть це і коштувало йому перемоги. Другим моїм опонентом став Олексій з Донецька, він виявився швидким і технічним бійцем і забезпечив гостру боротьбу протягом усього поєдинку: лідирував до самого кінця, але пропустивши удар в забрало програв з рахунком 10:9. Останнім моїм суперником у відбірковій групі став зовсім молодий боєць клубу Тамерлан, для якого це був перший турнір.
Наступний етап відбіркових проходив за системою плей-оф. Мені випало битися з представником київського клубу Росічі. Удача виявилася на моїй стороні, і далі чекав останній етап відборів. Всього залишилося 9 бійців, з яких сформували 3 групи по 3 людини, в кожній групі необхідно було визначити по 1 переможцю, які потім у фіналі і розігруватимуть призи. До моєї групи потрапив чудовий боєць з м. Курськ – Євген Єфремов, та досвідчений представник київського клубу Кнехт - Дмитро Пролигін. Перший бій був з росіянином – це виявилося дійсно дуже гарне фехтування, Єфремов впевнено отримав перемогу з рахунком 10:6. Потім він здолав і Д. Пролигіна, тому коли настав час нашого з киянином бою, його результат ні на що вже не впливав. Мені пощастило перемогти, однак номінація щит-меч для мене завершилася. Що стосується результатів взагалі, то Є.Єфремов продовжив перемагати і виграв золоту медаль у цій номінації, другим став Ілля Радіонов з «Айна Бери», третім – Артем Аржаних з КФК.
Далі була номінація «Одноручний меч», в якій мені таланило значно менше. Перший бій я програла Артему Аржаних, другий – виграла у представника клубу Кнехт, однак в бою отримала кілька неприємних ударів в праву руку, це завадило мені не тільки перемогти своїх наступних суперників, але і отримати задоволення від бою з Єфремовим, який знову опинився у моїй групі. Надалі в номінації «Меч» основна інтрига знову розгорнулася між І. Радіоновим та Є.Єфремовим, однак цього разу удача була на стороні киянина і призові місця розподілилися наступним чином: 1. І. Радіонов («Айна Бера», м. Київ), 2. Є. Єфремов («Рарог», м. Курськ), 3. Д. Пролигін («Кнехт», м. Київ).
Підсумувавши, можу сказати, що цьогорічний «Кубок Тамерлану» пройшов під знаком протистояння досвіду та майстерності Євгена Єфремова та швидкості і шаленого напору Іллі Радіонова. Було цікаво.
З точки зору організації все пройшло чітко, за що висловлюю велику подяку всім, хто був до цього причетний.
Так закінчився цей турнір, однак не закінчилися вихідні…
З Сум все тим же мікроавтобусом рушили на Київ, там мене гостинно приютили Олексій (Лучезар) та Катя Лялюшко (велике спасибі!) і з ранку ми пішли на Відкритий кубок України з спочан ( http://ru.wikipedia.org/wiki/Спочан ). Там зустрілась з такими ж несамовитими як і я, що тільки но приїхали з Сум – Владом Закшевським з «Айна Бери» та Євгеном Грабовським з КФК, а також багатьма іншими представниками вище названих клубів, які на «Кубок Тамерлану» не їздили. Що таке спочан до цього я знала лише теоретично, тому на цих змаганнях тинялася з великими круглими очима і нічого не розуміла. В результаті я отримала бронзову медальку за номінацію «текен фрі», за неї мені довелося вести запеклу боротьбу з Ірою із Київського фехтувального клубу (чому перемогу присудили мені, ми так і не зрозуміли). Нажаль покинути змагання довелося не дочекавшись завершення, бо я поспішала на потяг.
В понеділок зранку у мене боліла більша частина організму, а отже вихідні вдалися!