Дні тижня, планети, боги, повір*я, рослини

[Вем]

Лозко Г.С. Коло Свароже: Відроджені традиції. – К.: Укр. письменник, 2005. – 222 с.

В книжке довольно много полнейшего бреда и наездов на всех подряд, но встречается и интересная информация.

Дні тижня, планети, боги, повір’я.
Уже у Трипільській культури на українських землях існував 7-денний тиждень, який був поширений аж до Малої Азії, а також у єгипетських жерців. Щоправда, у деяких народів (греки, римляни) були спроби впровадження 5-ти, 6-ти, 8-ми, 10-ти і навіть 20-денного тижня, але зрештою всі повернулися до природного 7-денного тижня.
За сім днів відбувається збільшення фази місяці від тоненького серпа (Молодика) до першої чверті; ще за сім днів – від першої чверті до повного місяця (Повні); ще за сім – зменшення до останньої чверті; і нарешті ще за сім днів місяць «старіє» зовсім. Цей процес відбувається за 28 діб, тобто це видимий для людини біг часу, хоча астрономічно повна зміна фаз місяця відбувається за 29,53 доби.
Семиденний тиждень добре узгоджується з психофізичними ритмами людського організму. Відомо, що магнітні поля Сонця, Місяця, Землі, як і інших планет, змінюються залежно від їхнього положення в просторі. А зміна магнітного поля одного тіла завжди викликає зміну магнітного поля самого середовища. Тому спостерігаються зміни в життєдіяльності людей, тварин, рослин: змінюється самопочуття, настрій, активність, підвищується чи знижується тиск тощо.
Наші предки помітили, що на небосхилі, крім нерухомих сузір’їв, є 7 зірок, які рухаються («блукають») по небу. Ці зірки обожнювалися. Вважалося, що кожна з них керує своєю годиною. Першій годині неділі покровительствує Сонце. Далі на кожну годину дня впливають планети в такому порядку: Венера, Меркурій, Місяць, Сатурн, Юпітер, Марс. Далі повторюється в тому ж порядку: Сонце, Венера і т.д. Отже, понеділок починається годиною Місяця, тому він присвячений Місяцю. Так кожен день отримав свого покровителя-охоронця.
Неділя перебуває під знаком Сонця. Богиня Неділя користувалася великою пошаною в українців, її уявляли в образі дівчини-красуні з довгим золотавим волоссям – це Сонячна панна, донька Святої П’ятниці (або Богині Роду – Баби-Яги). Вірили, що людина, яка народилася в неділю, буде щаслива, гарна, здорова. Волхви, знаючи точно годину народження дитини, могли передбачити її вдачу, пророкувати її майбутнє. Головними Богами неділі завжди вважались Дажбог, знаком якого є сонячне колесо, і Сварог, знаком якого є Сварга.
Ці символи знаходимо серед найстародавніших орнаментів трипільців, троянців, скіфів. Сварга (санскр. Svarga) означає «найвище небо Богів», «той, хто рухає небо». В Сварзі знаходиться Рай – Луки Сварожі.
Понеділок присвячений Місяцю, який розпочинає цей день. Місяць уявляли світловолосим юнаком, струнким, блідолицим. Оскільки місяць час від часу змінює свій вигляд, він непостійний, і тому починати щось важливе у понеділок не наважувалися, бо буде невдача.
Понеділок – чоловічий день. Однак за звичаєвим правом жінки мали звичай «понеділкування» - звільнення від важких домашніх робіт і навіть подружніх обов’язків (!). Головними богами понеділка вважали Числобога (за аналогією до Місяця, за яким рахували час) і Хорса.
Вівторок. Планета-охоронець – Марс (Арес). Вівторок в українців завжди вважався легким днем, щасливим. Назву свою отримав від «вторий» - другий день тижня. Це також чоловічий день. Праукраїнська назва планети Арес, або Арей, - захисник воїнів. Головним богом вівторка вважається Симаргл (Семиярило).
Середа, або, як казали в давнину, «третійник», знаходиться в середині тижня. Їй покровительствує Меркурій (Єремис), який вважався посланцем Богів, захисником мандрівників, торгівлі, мистецтва тощо. За давньоукраїнськими звичаями цей день присвячувався богині Дані або Любаві. Цей день жіночий. Можна робити все на городі, в хаті, прати, ткати, шити. Головним богом середи вважали Велеса (число три – його символ).
Четвер розпочинається годиною Юпітера – найбільшої планети Сонячної системи. У всіх слов’ян це був день Перуна – він найголовніший бог четверга. Саме в четвер йому приносили жертви біля священних дубів, мужчини-воїни просили охоронити в бою, дати силу, відвагу, чоловічу снагу. Назва дня від «четвертий». У цей день також роблять усе, і навіть застерігають від безділля або надмірних веселощів: «Хто в четвер скаче, той у п’ятницю плаче». Але всі четверги, починаючи від Чистого четверга (перед Великоднем), вважалися несприятливими для виїзду в дорогу або для початку якогось діла, жінки не робили зачинок для прядіння чи ткацтва, ще краще робити в жіночі дні. Не можна у будь-який четвер виварювати білизну, виймати сажу з печі. Зате останній четвер місяця сприятливий для лікування дітей, особливо від переполоху. Добре допомагає в цей день і лікування дорослих.
П’ятниця названа від «п’ятий», їй покровительствує Венера. Це цілком жіночий день. У слов’ян він пов’язаний з Мокошею, Даною (в християнстві їх заступила Свята П’ятниця). Цих Богинь надзвичайно шанують українці, бо вони – покровительки шлюбу, Роду. Мокоша – хранителька домашнього вогнища, Дана – покровителька врожаю. П’ятницю уявляють літньою жінкою, її зображують з вінком на голові, а її зображення здавна чіпляли біля криниці. Кожна п’ятниця є поминальним днем, коли згадують своїх покійних родичів. Тому в п’ятницю не можна працювати голкою, ножицями, веретеном, щоб не проколоти душі померлих.
Богині П’ятниці в сиву давнину передувала Баба Яга, проте за останні кілька століть її образ набув негативного і навіть дещо страшного вигляду, хоча в усіх казках вона завжди допомагає героєві, котрий виявився сміливим і проявив свою кмітливість. За дослідженнями фольклористів, Баба Яга є родоначальницею, Предкинею – саме такою вона під різними іменами шанувалася ще в трипільців, скіфів, слов’ян.
Субота – жіночий день, її захисником є Сатурн, який вважається богом часу, охоронцем посівів, плодючості. Покровителями суботи і часу загалом у слов’ян вважаються Числобог і Стрибог. Дослідники погоджуються, що назва цього дня походить від старослов’янського «со+битіє» - тобто «буття (моління) разом», оскільки в цей день наші предки вирушали до своїх святинь, щоб поспілкуватися з іншими людьми та з богами.

[Вем]

Кожному дню тижня відповідає свій колір. На жаль, у різних джерелах немає одностайності щодо кольорової гами тижня. Найбільш популярні в Україні:
Неділя – золотий, жовтогарячий.
Понеділок – срібно-зеленавий, світло-фіолетовий.
Вівторок – малиновий.
Середа – синій.
Четвер – темно-червоний, багряний.
П’ятниця – світло-жовтий.
Субота – зелений, темно-фіолетовий.
Цю символіку кольорів використовували щодня, оскільки вона несе відповідну до дня тижня енергетику. А різнобій у визначенні цих кольорів пояснюється неоднаковим сприйняттям кольору різними людьми.
Дні тижня і рослини, дещо про збирання цілющого зілля.
Кожна рослина тісно пов’язана з Сонцем, Місяцем, Зодіаком. Всі планети мають свої рослини, які присвячені дням тижня.
Неділя (Сонце) – рослини круглої форми: кульбаба, нагідки, соняшник, рум’янок, первоцвіт та ін.
Понеділок (Місяць, Числобог) – гарбуз, кавун, диня, огірок (за наповненням великим числом насіння), а також верба, береза, лілея, біле латаття (за формою листя і квіток).
Вівторок (Семиярило) – всі повзучі рослини: горох, квасоля, хміль, льонок тощо; а також деякі колючі та пекучі рослини: перець, часник, кропива, аґрус, ялівець.
Середа (Велес) – чорниця, буквиця лікарська, насіння подорожника та ін.
Четвер (Юпітер, Перун) – великі рослини з широким листям: дуб, лопух; а також деревій, кмин, коріандр, кріп, бузина.
П’ятниця (Дана, Лада) – білі, червоні, лілові квіти: лаванда, фіалка, шавлія, бузок, жасмин, вишня, слива, малина, ожина.
Субота (Стрибог) – сосна, ялина, ялиця, туя, кипарис, папороть, верес, полин.
Збирання рослин здавна починалося до схід сонця, «поки роса не впаде», бо тоді зілля втрачає свої лікувальні властивості. На Поліссі вважалося, що збір трав повинен відбуватися в першій половині дня (до 12 год.), поки «день прибуває, щоб сила прибувала». Іноді (як на Купала) починали збирання трав уночі. Саме вночі трави вбирають більше вологи й корисних речовин, водночас виводячи з себе шкідливі елементи, тобто самоочищаються. Найкращим місцем збору цілющих трав завжди вважалися відлюдні місця, «де не чути голосу півня».
Для кожної хвороби є свій час збирання ліків. Якщо рослини застосовувалися для зміцнення організму, підвищення рівня гемоглобіну, збільшення ваги, для «сили» - слід збирати на Молодика, «щоб зростало, як Місяць». Коли ж слід позбутися виразки, шкірних хвороб, бородавок тощо – то траву збирають на повний Місяць, котрий ітиме на спад, на зменшення.
Зі збором цілющого зілля пов’язані дуже давні звичаї, що носять ритуальних характер. Землі треба дякувати за подаровані ліки. Тому перед початком збору під перший кущ чи пагінець рослини кладуть хліб-сіль або монети. В Карпатах про це кажуть: «не журись, Землице, що ми тебе оголили, ми на тебе, Землице, хліба положили». Рослини збирали, обов’язково помившись і вдягнувшись у чисту сорочку. Перед збиранням обов’язково молилися і просили в богів, щоб зібране зілля було помічним від усіляких недугів. В Золотоніському повіті на Полтавщині був звичай збирати зілля роздягнутим, «бо як нарвеш в одежі, то не буде помагати від усякої хвороби».
У світі відомо близько 200 тисяч лікарських рослин. З них понад 20 тисяч росте на українській землі. Тому не дивно, що наші пращури добре знали й ефективно застосовували цілюще зілля – справжній дарунок бога Неба і богині Землі.