Раптово ми вирішили робити День Святовида. Дійство відбудеться 19.09.2009. на галявині Святовида. Збір бажаючих взяти участь в 13:00 на Барському (кінцева трамваїв 5, 4, 2.) Буде щось на зразок того, що було в 2006 році (хто пам"ятає). Візьміть якоїсь провізії та костюми.
__________________
Б"є життя через край... В голову.
Все було тихо і майже скромно. Я запізнилася на всю обрядову частину, тому мені важко дати вичерпну відповідь. Але з того, що я бачила, можу сказати, що компанія зібралась маленька, проте весела. Були кулачні бої (всіх побив Рум і обрав господаркою свята Маргариту), були жертви Святовиду, ігри, танці, гарна погода, вогнище і т. д.
З особливого: були смажені і дуже гарячі горіхи.
__________________
Б"є життя через край... В голову.
Ось і пройшов День Святовида-2011. Нажаль трохи не вчасно і через примхи погоди в камерних умовах, але все одно було весело.
Обряди довелось трохи спростити і адаптувати до розмірів квартири, а замість кулачних боїв зіграти в "драбинку" на віджимання. Впевнено і безапеляційно переміг в змаганні Ойра-Ойра, з чим його і вітаю.
Приємно було, що на свято завітали як нові арконівці, так і ті, хто був з нашим клубом від самого початку, мило поспілкувалися.
__________________
Б"є життя через край... В голову.
У 2012 році знову плануємо відзначати День Святовида. Порядок дій пропоную перевірений і практично незмінний.
Все починається з кулачних боїв. Варіантами кулачних боїв може бути традиційне виштовхування за межі кола, турнір на тямбарах, «раз-два-три»… інші варіанти. В цей час дівчата можуть розбиратися з провізією.
Далі всі стають в коло, оголошується переможець боїв. Переможець обирає Господиню свята: підходить до однієї з дівчат і стає на одне коліно; дівчина пов’язує на його плече червону стрічку (червоний – колір Святовида).
Переможець підходить до «Ідола» бере біля нього жертовну чашу з вином і виливає її вміст в бік. Тим часом Господиня підносить глек з новим вином і знову наповнює чашу. Переможець, виголошує подяку за рік що минув і випиває вино. Господиня наливає вино у братіну (ритуальну спільну чашу), чаша передається по колу, кожен за прикладом Переможця пригадує щось хороше про рік, який минув і відпиває з братіни. Після цього Господиня наповнює жертовну чашу і її лишають біля «Ідола». Потім Господиня приносить великий калач. Переможець ховає за калачем обличчя і запитує чи його видно. Присутні відповідають, що не видно. Переможець дякує за небесні милості, ламає хліб навпіл, одну половину присутні передаючи по колу ділять між собою, а іншу переможець кладе поряд з «Ідолом». Далі передається братіна з побажаннями на наступний рік. Після цього приноситься остання жертва – мед.
На цьому основна обрядова частина завершується.
Всі йдуть їсти і пити.
Потім ми граємо в ігри і танцюємо.
Коли стемнішає пропоную традиційно вшанувати День народження хоббітів Фродо і Більбо (який, нагадаю,22 вересня). Для цього кожен має взяти з собою якусь абсолютно непотрібну дрібничку, бажано кимось подаровану (попереджаю – цю дрібничку додому ви вже не повернете).
Основне питання - коли починати. Моя пропозиція - в суботу 22 вересня збори на Барському в 12:30, початок на галявині в 14:00.
__________________
Б"є життя через край... В голову.
Цьогоріч вже традиційно на осіннє рівнодення ми відмічали День Святовида. Нас як завжди було небагато, дуже шкода, що не зміг приєднатися Рум, а Женя (Ойра-Ойра) на кілька годин був змушений відлучитися. І вкрай приємно, що до нас завітали гості – Сергій Шмідт з Луцька та Євген Грабовський з Києва.
Все як завжди почалося з «кулачних боїв», роль яких відігравав турнір на тямбарах. Доки хлопці на мечах визначали кому дістанеться радість вести основну обрядову частину, дівчача половина готувала чечевицю та гаряче пиво. Забігаючи на перед скажу, що чечевиця вийшла досить непоганою, втім наступного разу обов’язково візьму пательню і насмажу до неї шкварочок.
В турнірі основна інтрига розгорнулася між гостями з інших міст Сергієм та Євгеном. До суддівства фінального двобою залучилися я та Лєнко, і в чесній упертій боротьбі з невеликим відривом зрештою переміг Євген Грабовський. Почесна місія допомагати йому на наступному етапі святкування дісталась мені. З роллю жерця Євген справився блискуче, йому навіть вдавалось зберігати серйозний вираз обличчя (іноді). Цікаво, що більшість побажань, які висловлювались підчас пускання братіни стосувалися успіхів на турнірах – от вже й справді зібралась компанія однодумців-любителів історичного фехтування!
По завершенню обрядової частини настав час дегустації каші, пива та ін.
Чи не найцікавішою подією вечора стала гра «Камасутра» (інша назва «Ноги»), якої нас навчив Сергій Шмідт. Нащастя фотографувати те що відбувалось було нікому. При цьому гра «Горошок», в яку ми зазвичай бавимось з дітками виявилась надто травмонебезпечною для присутніх.
Потім всі бажаючі бились на тямбарах, співали, спілкувались. Під завершення відзначили День народження Фродо і Більбо, а Лєнко чудово покрутила фаєр-шоу.
На наступний ранок свято продовжилось у форматі 6-годинного тренування. Нажаль Сергію Шмідту довелось поїхати через невдалий розклад транспорту до Луцька, покинув нас і Женя (Ойра-Ойра), однак долучився Рум та Діма Костюченко (якого ми вже давно не бачили). Протягом 6 годин Євген Грабовський намагався долучити нас до світлого і доброго, запропонувавши вправи підготовки до групових боїв. На мою думку тренування пройшло успішно, хоч я і не могла брати участь в більшості вправ, крепатура сьогодні зранку у мене прекрасна.
На завершення хочу подякувати всім, хто прийшов і особливо гостям з КФК, які склали чудову компанію.
__________________
Б"є життя через край... В голову.
День Святовида
