Турнір "Витязь Київського Дитинця"-2013 р

[Оля Кузнечик]

Багатою на події видалася для «Аркони» субота 6 квітня. Рано-вранці наш десант з 6 осіб вирушив до Києва щоб взяти участь одразу у 2-х турнірах, що проходили паралельно. Прибувши до столиці ми поділилися на 2 групи: Женя (Ойра-Ойра), Лєнко та їх зброєносець Вікторія подалися на турнір «Золотий Лев» організатором якого був Росланд; Рум (Олексій Волков), я та зброєносець Сільвія, поїхали до Парку «Київська Русь» (ПКР), де на нас чекав перший турнір командного чемпіонату України «Витязь Київського Дитинця». Як безпосередній учасник другого з названих турнірів, я детальніше розповім про нього (щиро сподіваюсь в найближчому майбутньому почитати звіт про «Золотого Лева» від представників другої групи).

Нагадаю, що за правилами серії турнірів «Витязь Київського Дитинця» В кожному із змагань відбувається протистояння двох команд з 5 чоловік. Спочатку кожен з бійців однієї команди б’ється з кожним бійцем іншої команди в категорії «Одноручний меч», потім «Щит/меч», після чого проводяться 3 сходи боїв «5 на 5», де всі бійці команд змагаються одночасно у форматі «стінка на стінку».

Доїхавши до метро «Видубичі», звідки мали відправлятися автобуси в ПКР ми зустріли Лучезара з частиною «Айна Бери», що мали судити турнір, представників альянсу «Акра», які мали виступати нашими суперниками, а також власних товаришів по команді. Як би парадоксально це не виглядало, але тільки на автобусній зупинці відбулось остаточне знайомство бійців команди «Аркона» між собою. Крім нас з Румом за «Аркону» виступали: Грабовський Євген, Савченко Микола, Лузан Валентин та Філіпенко Олександр (заміняв Рума в «5 на 5»).

До місця дісталися без пригод. Я в ПКР потрапила вперше, і була вражена масштабом проекту. Шкода лише, що через брак часу та погану погоду не вдалося там як слід полазити. Нашу команду розмістили переодягатись в теплому, сухому і тісному приміщенні «Медпункту». Правда всіх насторожило те, що в медпункті з медичних інструментів і ліків був лише арбалет…

Переодягнувшись ми всі дружніми рядами пішли до місця проведення турніру. Починався турнір з «Одноручного меча». Досить незрозумілою була специфіка суддівства. В де яких випадках питання, які удари вважалися заліковими, а які ні так і лишилося відкритим. Крім того, ми отримали кілька попереджень невідповідність спорядження встановленим правилам. Прикро, що забракували меч Рума, який був на 1 см коротшим встановленого параметру. Навряд чи це давало йому перевагу, але правила є правила… Тож Олексію довелося терміново звикати до меча Жені Грабовського. Як наслідок, номінацію «Одноручний меч» ми тотально програли, хоч якось щастило лише Колі Савченко, і він виграв два поєдинки.

Далі після невеличкої перерви почався турнір в категорії «Щит/меч». Особисто я чекала цього з нетерпінням, бо зі щитом та мечем битись полюбляю значно більше ніж просто з мечем. Цей етап змагань виявився трохи успішнішим ніж попередній: по кілька перемог здобув Євген Грабовський, Рум та я. Однак ситуацію це особливо не змінювало.

Після «Щит/меч» на нас чекав найдраматичніший та найжорсткіший етап протистояння – бої «5 на 5». Очевидно, що в цьому виді боїв найголовнішу роль відіграє злагодженість команди, саме те, чого нам бракувало. Теоретично ми мали шанс на перемогу, але деморалізовані двома поразками, не змогли належним чином «зустріти» супротивників.

Підсумуємо. Дуже добре, що ми виставили власну команду на такий престижний турнір як «Витязь Київського Дитинця». Шкода, що ми з тріском програли перший турнір серії. Однак, він показав чимало недоліків, які можна виправити. Думаю ми всі зробили правильні висновки, а це важливий крок до вдосконалення.

З ПКРу я, Рум та Сільвія рушили до клубу «Росічі», де на нас чекали росічі, наші одноклубники, луганські ратники та інші друзі, що залишились після турніру «Золотий Лев» випити чайку. Ми приємно поспілкувалися, влаштували нічну баталію на тямбарах (дякую Сігурду). А о півночі виїхали додому.

На сам кінець хочу подякувати за яскравий та корисний вихідний день всім причетним до організації турніру «Витязь Київського Дитинця», і особисто Лучезару (Олексію Лялюшко); організаторам турніру «Золотий Лев», особисто Росланду і всім росічам за гостинність; хлопцям з КФК з якими ми були в одній команді в ПКР і, звичайно, аркноівцям та співчуваючим за гарну дружню компанію.