О.Потебня згадує в одній зі своїх робіт про те, що вбивство братом сестри в одній з польських собуткових пісень вмотивоване позашлюбним материнством дівчини [66,224], але це явно більш пізнє пояснення агресивної поведінки брата. Наведені пісні (з яких у першій погроза вбивства йде від дівчини або дівчат), по суті, є вербальним описом обрядових дій, які відбуваються після закінчення святкування Купала: опудало чи гілку ("Купайло'' чи "Марену") розривали і несли на городи, вірячи, що від цього краще будуть рости огірки, капуста [91,196]. По суті, в цьому обрядовому дійстві, ремінісценції якого знаходять свій вираз у купальських піснях, можна вбачати редуковану, "пережиткову" форму розривання і розкидання по ниві шматків людської жертви, котру у деяких народів офірували полю перед початком засіву або в період проростання сходів з метою підсилення родючої сили поля життєдайною енергією людської крові [84,364-365]. Втім, можливе й поетично-символічне потлумачення мотиву виростання зелені з тіла вбитого персонажа, адже насильницькі, деструктивні дії (ламання, роздирання, биття), так само, як і сіяння й проростання квітів належать до шлюбно-еротичних мотивів української народної пісенності [66,22].
Ми далекі від того, щоб ставити собі за мету реконструювати логічний, цілісний сюжет "праслов'янського" космогонічного міфу, який у драматизованій формі відтворювався засобами ритуалу під час свята літнього сонцевороту, і з'ясовувати місце "божеств" Купала і Марени у пантеоні давньослов'янської міфології. Втім, нам видається цікавою думка Ю.Петухова про співвіднесеність пари Купала–Марена із парою "справжніх" богів – Аполлона і Артеміди [64]. На користь цієї гіпотези свідчить як зовнішня подібність імен Купали й Аполлона, так і спільність деяких мотивів купальської обрядовості та міфів про Аполлона, зокрема, проростання квітами тіл людей (згадаймо, що, за міфами, завдяки втручанню Аполлона виникли гіацинт, лавр, кипарис) та інцестуальний зв'язок брата й сестри (Аполлон і Артеміда – близнюки, а про близнюків різних статей існували архаїчні уявлення, нібито вони стають інцестуальними партнерами ще в череві матері [56,174]).
Зрештою, "стрункі", логічні реконструкції міфологічної "першооснови" купальського свята в цілому видаються нам досить сумнівними. Зведення до загального знаменника поліфонії свята Івана Купала, встановлення однозначних логічних зв'язків між елементами купальської обрядовості, пошук її монооснови – це нав'язування об'єкту вивчення властивостей, абсолютно йому не притаманних Купала – це не струнка система обрядових дій і фольклорних творів, а, скоріше, їх конгломерат; хаотичність, суперечливість, поліваріантність фрагментів купальського свята є не стільки наслідком "забуття" сенсу Купала, спричиненим тривалою боротьбою церкви з купальськими "біснуваннями", не стільки результатом історичних нашарувань і "дефектів трансляції" купальської обрядовості від покоління до покоління (хоча все це, безперечно, не можна не враховувати), а є передусім органічною властивістю Купала, яке відтворює невпорядкованість, парадоксальність, аструктурність Хаосу. За допомогою рослинних образів у континуумі обрядового "метахаосу" реалізується спектр значень, пов'язаних з проявами як Еросу, так і Танатосу (еротичні конотації рослинних символів у складі Купала корелюють з похоронними елементами купальської обрядовості).
Так потужно прокреативні потенції Хаосу активізуються в купальському ритуалі останній раз протягом календарно-обрядового циклу: річний цикл життя природи, ниви добігає кінця, і після ще одного, але вже слабшого, сплеску в обрядовості жнив символічні прояви Хаосу замруть до початку нового обрядового циклу.
81. Тавлай Г.В. Белорусское купанье. Обряд, песня. – Мн., 1986.
62. Парсамов С.С. Водно-мифологические персонажи земного происхождения. – Кировоград, 1995.
36. Календарно-обрядові пісні. – К., 1987.
16. Вовк Хв. Студії з української етнографії та антропології. – К.,1995.
37. Камінський В. Свято Купало на Волинському Поліссі // Етнографічний вісник. – К., 1927. – Кн.5.
109. Moszynska J. Kupajlo tudziez doroczne і inne swieta z dodatkiem niektorycb obrzedow і ріеsnі weselnych ludu ukrainskiego z okolic Bialej Cerkwi // Zbior wiadomascі do antropologii krajowej. – Kr., 1881. – T.5.
91. Чубинский П.П. Труды Этнографостатистической экспедиции в Западнорусский край, снаряженной Императорским Русским Географическим Обществом. Юго-Западний отдел. Материалы и исследования. – СПб., 1872. – Т.3.
84. Токарев С.А. Эротические обычаи // Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы. Исторические корни и развитие обычаев. – М., 1983.
66. Потебня А.А. Объяснение малорусских и сродных народных песен. – Варшава, 1883. – Т.1.
64. Петухов Ю. "Не стригущий власов..." // Наука и религия. – 1989. – № 9.
56. Мифы народов мира. Энциклопедия. В 2-х тт. – М., 1991. – Т.1.
Джерело:
Гаврилюк Е. Еротичні імплікації рослинної символіки в українській календарній обрядовості // Ритуал. Студії з інтегральної культурології. – Львів, 1999 – С.32–55.
http://www.svit.in.ua/sta.htm